З історії міліції Закарпаття

Багато століть Закарпаття перебувало під владою іноземних загарбників, які грабували бага-тства краю, пригнічували населення, намагаючись розірвати його історичні зв’язки з Україною.

У жовтні 1944 року війська 4-го Українського фронту, продовжуючи наступ на німецько-фашистських окупантів, подолали Карпатський хребет і оволоділи перевалами – Яблунецьким, Вишківським, Верецьким, Ужоцьким. Так почалося визволення Закарпатської України. З перших днів визволення Закарпаття Народні комітети для встановлення та наведення на території області порядку та забезпечення охорони державного майна і прав громадян своїми розпоряд-женнями створювали Народну міліцію.

З самого початку організації Народної міліції основним і головним завданням було забез-печення охорони громадського порядку. Спираючись на широку підтримку населення, органи народної влади разом із міліцією приступили до ліквідації повоєнного режиму, встановленого окупантами.

З перших днів міліції довелося працювати в дуже важких умовах. Кількісний склад був невеликий, не вистачало кваліфікованих кадрів, форменого одягу, не було зброї й ніякого техніч-ного та матеріального забезпечення. Незважаючи на всі ці труднощі, перші міліціонери чесно й добросовісно виконували доручену їм справу, часто ризикуючи життям і здоров’ям при затри-манні злочинців. Дії Народної міліції були тільки в інтересах народу та Народних комітетів: захищати від злочинного світу народне добро, життя та здоров'я людей, керуючись загальними принципами народної мудрості та Маніфестом І з’їзду Народних комітетів Закарпатської України, окружних та міських комітетів.

26 листопада 1944 року на І з’їзді Народних комітетів уповноваженим Народної Ради Закар-патської України по внутрішніх справах та державної безпеки обраний Іван Михайлович Ваш, якому надавалося право керувати адміністративними справами, видавати розпорядження для проведення в життя декретів та постанов Народної Ради, підписувати разом із головою Народ-ної Ради постанови з питань боротьби із злочинністю та забезпечення громадського порядку.

У постанові Народної Ради Закарпатської України “Про створення Народної міліції” від 29 листопада 1944 року відзначено, що міліція повинна бути створена всюди, ця справа потрібна, щоби жодне село не залишилося без охорони. Ця постанова мала і має для історії розвитку міліції на Закарпатті велике значення як юридична основа стихійного утворення цього апарату.

Першими, найбільш характерними завданнями Народної міліції були :

Забезпечення громадського порядку.
Взаємодія і допомога Народним комітетам і всім громадським організаціям, надання допомоги Червоній Армії.
Охорона громадської і особистої власності, прав та інтересів громадян.
Охорона кордонів Закарпатської України.

27 грудня 1944 року Народна Рада Закарпатської України надіслала всім головам окружних
та міських Народних комітетів розпорядження, яким рекомендовано провести засідання комітетів і обговорити питання про створення Народних дружин, розташувати їх у кращих приміщеннях та надавати постійну допомогу.

Для керівництва Народними дружинами декретом НРЗУ був створений Центральний штаб Народних дружин Закарпатської України, начальником якого призначено командира парти-занського з’єднання на Закарпатті Героя Радянського Союзу Олександра Васильовича Тканка.

Народні дружини забезпечували охорону кордонів Закарпатської України, хоч головним їхнім обов’язком було забезпечення громадського порядку і боротьба із злочинністю. Таким чином, Народна дружина мала ті ж обов’язки, як і Народна міліція, що пізніше разом увійшли в органи внутрішніх справ.

Виконуючи волю закарпатців, висловлену в Маніфесті І з’їзду Народних комітетів, урядами Радянського Союзу та Чехословаччини 29 червня 1945 року в Москві підписано Угоду про возз’єднання Закарпаття з Україною – на той час Українською Радянською Соціалістичною Республікою. В листопаді обома сторонами Угода ратифікована. А 26 січня 1946 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за поданням Президії Верховної Ради України у складі республіки утворена Закарпатська область з центром у місті Ужгород. А згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 25 січня 1946 року на всій території Закарпатської області введено радянське законодавство.

Наказом Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР від 8 лютого 1946 року відповідно
до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1946 року створене Управління НКВС
по Закарпатській області з розміщенням у місті Ужгород. Тоді ж були визначені й окружні відді-
ли НКВС – Берегівський, Великоберезнянський, Воловецький, Іршавський, Мукачівський, Перечинський, Рахівський, Свалявський, Севлюський, Тячівський, Ужгородський і Хустський, що підпорядкувалися УНКВС по Закарпатській області.

26 березня 1946 року Народна Рада Закарпатської України для більш ефективного викорис-тання Народної міліції і дружин у боротьбі за зміцнення законності та забезпечення належного громадського порядку прийняла Постанову “Про об’єднання і координацію Управління внутрішніх справ Закарпатської України “. Начальником Центрального Штабу Народної дружини був призначений Олександр Тканко. Він же став начальником Головної міліції Закарпатської України і заступником уповноваженого Народної Ради у справах внутрішньої і державної безпеки.

Отож наприкінці березня 1946 року закінчилася реорганізація Народної міліції Закарпаття – всі її структури було приведено у відповідність до структури побудови міліції СРСР. Старий окупаційний державний апарат з його правовою основою перестав існувати.

Створення та поповнення міліції в ті роки відбувалося за рахунок місцевих кадрів, колиш-
ніх партизан, активних учасників боротьби з поневолювачами, демобілізованих воїнів. Ось імена тих, перших, котрих ми повинні знати і пам’ятати: Дмитро Кравчук, Іван Татарчук, Петро Левченко, Володимир Іщенко, Олексій Грибов, Іван Хоробрих, Іван Маркуш, Микола Корнейчук, Петро Татаринов, Георгій Кисельов, Андрій Соблуков, Єфрем Самохвалов, Володимир Скоробогатов, Василь Чикало, Іван Дем’янець, Борис Нефедов, Степан Добіжа, Володимир Слєпічев, Михайло Громадський…

З роками змінювалися структура, форми і методи боротьби зі злочинністю, охорони громад-ського порядку, змінилося й політичне та економічне становище в Україні, але для міліції завжди було і залишиться – вірно служити народові.

На початок